вона посміхнулась красива і сива як доля змахнула рукою злетіли увись рушники

вона посміхнулась красива і сива як доля змахнула рукою злетіли увись рушники Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Махнула рукою - злетіли увись рушники. — Лишайтесь щасливі - і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки. *** Перевод сукраинского В Колота.  Она усмехнулась – не рай материнская доля - Взмахнула рукою - взметнулось крыло рушника . - «Счастливо вам, дети!» и стала задумчивым полем. С планетой слилась и с народом своим на века. Не йдіть. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою - злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі», - і стала замисленим полем, На цілу планету, на всі покоління й віки. * * * Олійник Б. Сива Ластівка.  Від тихої колиски до порога Вона тебе за руку провела. Вона прибігла стомлена з роботи, І, може, сон їй очі замикав, А дома - новий клопіт і турботи, І довга низка непочатих справ. І ти не знав, що терпли в неї руки, Коли вона сідала до стола І, затаївши біль в душі і муку, Із батьком річ проникливу вела. Вона писала: «Добре нам живеться, Ти ж про одне, про перемогу дбай. Уже синок наш бігає й сміється Скоріше окупантів добивай». «Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, змахнула рукою - злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі», - і стала замисленим полем, на цілу планету, на всі покоління й віки» Сьогодні, Вам, Мамо, було б 84.. Ми би традиційно зустрілися б усією родиною за святковим столом, сміялися і жартували би. Я згадував би історію про те, як Кость Петрович Степанков ще під час моїх перших студентських робіт у кіно спитав у мене «А від кого в тебе такі очі?» «Від Мами», сказав я.. А він у відповідь «То подякуєш Мамі».. Дякував би Вам за те, що завжди були поруч. У гарячі ночі на Майдані я відчував силу Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою - злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі», - і стала замисленим полем, На цілу планету, на всі покоління й віки. 4.  Від усього серця вітаю зі Святом Весни - 8березня! Бажаю щастя і тепла, Весни, усмішок, сонця, Щоб доля світла увійшла До кожного віконця. Показать полностью… Хай навкруги цвіте бузок, Та небо буде ясним. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою - злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі», - і стала замисленим полем, На цілу планету, на всі покоління й віки. Аж за душу берет.  Русский язык - красив. Но не в обиду будет сказано, что сами РУССКИЕ, своими КОМУНИЗМАМИ, СТАЛИНИЗМАМИ, ХОЛОДНЫМИ ВОЙНАМИ, КГБ, ПУТИНАМИ, ХАМОВИТЫМИ ТУРИСТАМИ и РУССКИМ ШОВИНИЗМОМ так испоганили его имидж в мире, что никакой ДОСТОЕВСКИЙ, ТОЛСТОЙ с ТУРГЕНЕВЫМИ и МАЯКОВСКИМИ уже его не отбелят!!!((( Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою — злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі»,— і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки. Мамо, вечір догоря  Дивом-казкою, Юним соняхом,— Сива ластівко, Сиве сонечко. За матеріалами: Олійник Б. І. Поезії. Передмова Володимира Моренця. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Махнула рукою - злетіли увись рушники. - Лишайтесь щасливі - і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки. Посеяла людям года свои ласковой рожью, Убрала планету, тропе наплела спорышу, Научила детей, как в мире по совести жить, Вздохнула полегко - и тихо пошла за межу.  Она улыбнулась, прекрасная светлая – доля, Взмахнула рукой – взлетели ввысь рушники Счастливыми будьте! – и стала задумчивым полем Планетой и памятью жизни своей на века. Возможно, вам понравятся также Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою — злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі»,— і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки. Мамо, вечір догоря  Дивом-казкою, Юним соняхом,— Сива ластівко, Сиве сонечко. За матеріалами: Олійник Б. І. Поезії. Передмова Володимира Моренця. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Махнула рукою - злетіли увись рушники. - Лишайтесь щасливі - і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки. Посеяла людям года свои ласковой рожью, Убрала планету, тропе наплела спорышу, Научила детей, как в мире по совести жить, Вздохнула полегко - и тихо пошла за межу.  Она улыбнулась, прекрасная светлая доля, Взмахнула рукой взлетели ввысь рушники Счастливыми будьте и стала задумчивым полем Планетой и памятью жизни своей на века. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою - злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі», - і стала замисленим полем, На цілу планету, на всі покоління й віки. А ще, мені дуже подобається ось цей вірш: тут.  Моя красива, трохи сива мама, гарячі руки, очі ледь сумні… Розвію сум, тумани розжену дитячим сміхом, сонцем і весною! Буяє сад – цвіте разом з тобою і я в тобі надією живу… Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою — злетіли увись рушники. "Лишайтесь щасливі", — і стала замисленим. полем На цілу планету, на всі покоління й віки. ("Пісня про матір"). Життя іде. Барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ дороги. Дорослішають діти, сивіють матері — такий закон життя. Та не старіють неньчині тривоги, материнська ніжність і ласка. Як і "Пісня про рушник" А. Малишка, що давно вже стала Гімном Матері, її одвічній любові. Тож завжди пам'ятаймо про це. І ніколи ие зраджуймо своїх матерів, які навчили нас твор Не йдіть. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою - злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі», - і стала замисленим полем, На цілу планету, на всі покоління й віки. Другие композиции этого автора Не йдіть. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою - злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі», - і стала замисленим полем, На цілу планету, на всі покоління й віки. The Arts Resistance is a group of San Francisco artists. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Махнула рукою — злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі»,— і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки. Розмір –амфібрахій.  Інверсія: «Та як же без вас ми», паралелізм: «Змахнула рукою – злетіли увись рушники» , порівняння; «Красива і сива, як доля», епітети: «вічна робота», «замислене поле», метафори: «послала стежкам споришу», у сон поведе по казках», гіпербола: «прибрала планету», «стала замисленим полем на цілу планету, на всі покоління й віки», літота: «недалечко, де сонце лягає спочити». Не йдіть. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою - злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі», - і стала замисленим полем, На цілу планету, на всі покоління й віки. Послушать/Cкачать эту песню. Не йдіть. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою - злетіли увись рушники. «Лишайтесь щасливі», - і стала замисленим полем, На цілу планету, на всі покоління й віки. человек поделились.