форми психічної діяльності психічнe та ідeальнe

форми психічної діяльності психічнe та ідeальнe

Психічний стан є ефектом (наслідком) психічної діяльності та її тлом. Психічна діяльність відбувається в горизонті, “тілі” психічного стану, який має вплив на неї. Психічні стани впливають на протікання психічних процесів, а повторюючись часто, набувши стійкість, можуть стати властивістю особистості. Види психічних станів виділяють у залежності від таких параметрів: впливу на особистість (позитивні і негативні, стенічні й астенічні); переважних форм психіки (емоційні, вольові, інтелектуальні); глибини (глибокі, поверхневі); часу протікання (короткочасні, тривалі та ін.); ступеня усвідомленості

ПСИХІЧНА СТІЙКІСТЬ – це властивість особистості, окремими аспектами якої є стійкість, урівноваженість, опірність. Вона дає змогу особистості протистояти життєвим труднощам, несприятливому тискові обставин, зберігати здоров’я і працездатність у різних випробуваннях.  Останнє може порушити необхідну особистісну автономність, незалежність у виборі форми поведінки, цілей і стилю діяльності, способу життя, перешкодити відчувати своє «Я», йти своїм шляхом, вибудовуючи свій життєвий шлях. Інакше кажучи, до психічної стійкості належить здатність знаходити баланс між комфортністю й автономністю та утримувати цю рівновагу.

ПСИХІЧНІ СТАНИ. Сукупність психічних явищ, які відтворюють певний рівень працездатності та динамічних характеристик функціонування психіки людини (емоційних, пізнавальних, поведінкових) в даний момент часу. Загальний тимчасовий функціональний рівень психіки, який визначає перебіг психічних процесів та вияв психічних властивостей в даний момент. 1. Пізнавальні. 1. Темперамент.  У діяльності суб’єкта відбувається психічне відображення об’єкта у вигляді образу - ідеальної форми його існування. Як і психіка загалом. Цей образ є детермінованим – причинно зумовленим явищем (зовнішні причини діють через внутрішні умови).

Свідомість – це вища, специфічно людська форма психічної діяльності, яка виникла і сформувалася в процесі трудової діяльності людини і є продуктом історичного розвитку суспільного буття людини. Вона визначає якість усіх психічних процесів. Поява і розвиток свідомості є вершиною розвитку психіки. Безперечно, найбільш високо вона розвинена у людей.

♦ психічне та нервове мають глибоку внутрішню спорідненість; ♦ психічна діяльність та організація залежать від нервової діяльності та організації; ♦ психічне бере участь у поведінці як вищий регулятор. Певним чином погляди І.М. Сеченова отримали розвиток.  Більш розгорнута форма пізнавальної активності досліджується в сучасній психофізіології головним чином як активність довільної уваги. Тепер за допомогою методу ВП вирішуються такі питання, як проблема стадійності уваги, роль процесів фільтрації у довільній увазі, проблема симультанного добору ознак релевантного об'єкта, вимір ступеня концентрації й ін.

Завдяки здатності до психічної діяльності людина може здійснювати пізнання світу, причому не якихось фрагментів, а весь Вселенський Універсум — від мікросвіту до мегасвіту. Завдяки свідомості людина здатна не тільки до матеріального, а й до ідеального буття, формування суб'єктивної реальності та її вищої психоформи — духовного світу. Існують ..різні концепції і погляди на походження свідомості, які мають різні методологічні підстави. Дуалізм.  Це здатність повторювати, відображати, моделювати матеріальні і соціальні процеси в ідеальній формі, перетворювати їх в ідеальні процеси. Онтологічне — це здатність матерії до ідеального самовідображення.

Мета. Надати учням поняття про психологію, як науку; про основні етапи розвитку загальної психології; про основні психічні процеси. Основні вимоги до знань і вмінь учнів: - мати уявлення про психологію як науку; - знати методи дослідження у психології; - вміти застосовувати теоретичні знання на практиці; - розуміти теоретичні відомості про виникнення і розвиток свідомості; - засвоїти такі поняття і терміни: психологія, методи досліджень, свідомість, несвідоме.. Конспект на урок Психологія скачати

™ психiчна дiяльнiсть та органiзацiя залежать вiд нервової дiяльностi та органiзацiї; ™ психiчне бере участь у поведiнцi як вищий регулятор. Певним чином погляди I.М. Сєченова отримали розвиток.  Представники третьої визначали психiчне, iдеальне як якiсть певного класу фiзiологiчних процесiв, що протiкають у головному мозку. I остання, четверта концепцiя, у межах якої психофізіоло гічна проблема вирішується найбільш повно, базується на теорiї функцiональної системи П.К. Анохiна.  Таким чином, психiчне та фiзiологiчне виступають одне по вiдношенню до iншого саме як системнi процеси [5]. 1.3. Сучасні проблеми психофізіології.

Свідомість – це вища, специфічно людська форма психічної діяльності, яка виникла і сформувалася в процесі трудової діяльності людини і є продуктом історичного розвитку суспільного буття людини. Вона визначає якість усіх психічних процесів. Поява і розвиток свідомості є вершиною розвитку психіки. Безперечно, найбільш високо вона розвинена у людей.

Процес психічного та особистісного розвитку характеризується такими основними інтегральними показниками, як розвиток свідомості, розвиток спрямованості особистості, розвиток психічної структури діяльності, розвиток суб'єктності дитини у різних сферах п життєдіяльності, розвиток духовності, довільність у поведінці та організації психічних процесів. Розвиток свідомості особистості. У процесі розвитку свідомості як вищого рівня психічного відображення і саморегуляції змінюються зміст, структура та механізми ідеального відображення дитиною дійсності. Це виявляється у зміні характеру розумової

Психічне здоров'я, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, - це стан, що сприяє найповнішому фізичному, розумовому і емоційному розвитку людини. Проблема визначення критеріїв норми і аномалії психічного здоров'я людини є однією з найскладніших. Історично склалася ситуація, при якій критеріями норми виступають соціально-культурні традиції. Одне і те ж психічне прояв, залежно від загальноприйнятого поняття норми, може вважатися як нормальним, так і аномальним.  Очевидно, що кожен рівень психічного здоров'я людини має свою медико-психологічну та соціально-ціннісну систему критеріїв норми і аномалії. Негативні зміни можуть відбуватися як на одному, так і на двох і всіх трьох рівнях.

Психічні процеси особистості, їх види та розвиток. Характеристика психічних властивостей особистості. Види психічних станів людини. Соціальна неповторність особистості у ролях, позиціях, статусах і установках.  Тема 7. Особистість і діяльність Джерела активності людини. Поняття про потреби, їх сутнісний зміст та класифікація. Мотиви та мотивація в діяльності людини. Інтереси і прагнення соціально зрілої особистості. Здатність до професійної діяльності.

Втім визначення психічного здоров'я залишається досить складним та багатоваріантним. Існує принципова різниця у розумінні психічного здоров'я у медицині, психології, соціології, соціальній антропології. Розглянемо різні моделі розуміння психічного здоров'я.  Адаптаційна модель важливою умовою психічного здоров'я називає адекватну поведінку людини у соціумі. Якщо людина може пристосуватися до соціального середовища, дотримується моральних та правових норм, то вона вважається психічно здоровою. Неправильна або часткова адаптація, невміння або небажання вступати в адекватні відносини з суспільством дають змогу оцінювати ті чи інші прояви поведінки як варіанти психічної хвороби.